Компаративний аналіз стравосписів 
або
Чи потрібна концепція маловисківським криївкам

Коли була малою, однією із мрій, підгледених десь по телевізору, була мрія стати ресторатором. Чомусь думалось, що це цікаво – їсти за рахунок роботодавця з вишуканого посуду, гортати сторінки креативного меню і критично робити зауваження офіціанту. Але час той швидко опинився позаду, а реальність не дозволила мріяти в обраному напрямку. Навряд чи Мала Виска потребує кадрів із дипломами рестораторів, хіба що жартуючи можна спробувати проаналізувати меню та сервіс нашого міста…
Але мова, як не дивно, поки що не про «наші» місця «відпочинку», адже навряд чи НАШІ ТРАДИЦІЇ, НАШЕ СЬОГОДЕННЯ І НАШЕ МАЙБУТНЄ цікавитиме власників кафе-барів-ресторанів тоді, коли вони рахуватимуть гроші за віскі, самбуку і мартіні.

… І віднайшовся той, хто допоміг нести хреста, хто дав спраглим напитися. Першою краплею для них стало слово Шашкевича. А крапля та перетвориться у струмок, ріку Дністер, а першу книжку назвали «Русалка Дністрова».
 Так, це слова про нашого земляка, уродженця Золочівщини Маркіяна Шашкевича. Цей натхненник Галичини заради української мови пішов проти ваги ополяченого люду і став «царем бідняків». Геній пера стверджував: «Над тілом моїм ви – пани, але над душею і думкою – ні, бо я готовий за волю постояти».
 Шашкевичів шлях був бурхливим та прекрасним, проте коротким. Та за цей малий період він довів «як много важить слово». Зараз його іменем названо СЗШ №2 м. Золочева та Бродовський педагогічний коледж.